|
1(83) Авва Петро, учень авва Лоти, розповідав: «Якось ми були у келії авва Агафона, і прийшов до нього один брат і сказав: «Прагну жити разом з братами. Скажи мені як маю поводитись?». Старець йому відповів: «Так як в перший день, коли тільки прийдеш до них, так всі дні до кінця життя будь серед них як чужий, щоб не набрався по відношенню до них зухвалої свободи». Авва Макарій запитав: «До чого призводить така свобода?» Старець відповів: «Зухвалість подібна до палаючого урагану, який коли надходить, усі перед ним утікають, а плоди дерев гинуть». Авва Макарій питав: «Що аж так шкідливим є зухвальство?» Відповів авва Агафон: «Немає гіршої вади за неї, бо вона є причиною усіх вад. Справжньому воїну не личить надмірна сміливість, навіть коли він сам у власній келії. Знаю брата, який живучи в келії довший час і маючи в ній ліжко, говорив: “До останнього подиху ні разу би не використав цього ліжка, якби мені це інші не наказали.” Ось це працівник і воїн». |
|
2(84) Сказав авва Агафон: «Монах не повинен дозволити, щоб сумління в чомусь йому докоряло». |
|
3(85) Також сказав, що без дотримання Божих заповідей, людина не може отримати ані однієї чесноти. |
|
4(86) Сказав також: «Ніколи не пішов спати маючи щось проти когось, ані теж, на скільки міг, не дозволив нікому піти спати маючи щось проти мене». |
|
5(87) Розповідали про авва Агафона, що якось прийшли до нього якісь гості, які чули про його велику розсудливість, хотіли його випробувати чи раптом не розгнівається. І сказали до нього: «Це ти Агафон? Чули ми про тебе, що ти розпусник і пихатий». Відповів їм: «Так, вірно». Вони говорили далі: «Це ти Агафон, той плітник і наклепник?» Відповів їм: «Це я». А вони знову: «Це ти Агафон, той єретик?» Відповів: «Єретиком я не є». Тоді почали його просити: «Скажи нам, чому коли ми тебе оскаржували за те все, ти приймав це спокійно, а того одного оскарження не зніс?». Відповів їм: «Ті перші оскарження я сам собі роблю, бо це приносить користь моїй душі; але бути єретиком це віддалитися від Бога, а я не хочу віддалятися від Бога». На ці слова здивувалися його розсудливісті і відійшли зміцнені. |
|
6(88) Розповідали про авва Агафона, що довго будував з учнями келію, а коли її завершили і нарешті поселилися, в перший тиждень старець помітив в тій околиці щось, що їм могло зашкодити. І сказав до учнів: Встаньте, йдемо звідси Йо.14,31. Обурені вони питали: «Якщо ти взагалі припускав можливість відходу, то навіщо ми стільки напрацювалися при будівництві келії? А тепер ще згіршимо людей, які будуть казати: «Ось ті бродяги знову десь пішли». Старець бачивши, що їм не вистачає сили духа, відповів: «Хоч одні згіршаться, інших це зміцнить і будуть говорити: «Вони блаженні: бо відійшли звідси для Бога і знехтували усім». А взагалі, хто прагне залишитись – нехай залишається, я йду». Впали на землю і так довго його просили, аж їм дозволив йти з собою. |
|
7(89) Також говорили про нього, що часто відходив, беручи з собою тільки ніж в торбі. |
|
8(90) Питали авва Агафона, що краще: аскеза фізична чи внутрішня чуйність. Відповів старець: «Людина як дерево: аскеза фізична - це листя, а внутрішня чуйність - це плоди. А так як написано, що кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть Мт3.10 – тож зрозуміло, що ціллю всіх наших старань є плід, а це чуйність духовна. Але за листям теж потрібно слідкувати і доглядати їх, це значить - за зовнішньою аскезою». |
|
9(91) І знову брати його питали: «Отче, яка з доброчесностей або дій є найтяжча з усіх?» Відповів: «Вибачте – мені здається, що нема нічого важчого за молитву. Бо завжди коли людина прагне молитися неприятель старається їй перешкодити, бо знає, що нічого не зможе зробити, якщо не відволіче від молитви. І в кожному іншому вправлянні, яке б людина не почала, якщо є витривала, отримує легку перемогу, натомість в молитві, аж до останнього подиху потрібно боротися. |
|
10(92) Сам авва Афайон був у внутрішніх справах мудрий, а у зовнішніх вправах - уважний, сам теж був самостійний і у праці, і у їжі і в одязі. |
|
11(93) Той самий йшов колись з учнями, а один з них знайшов на дорозі зелене зерно гороху і запитав старця: «Отче, чи можу його взяти?» Старець здивовано подивився на нього і відповів: «А ти його тут поклав?» Брат на це: «Ні». А старець: «То чому ти прагнеш взяти щось, що ти не клав?». |
|
12(94) Один брат прийшов до авва Агафона і просив: «Дозволь мені поселитися у тебе». Коли він йшов до нього, знайшов по дорозі шматочок селітри і приніс його; старець запитав: «Де знайшов селітру?» Брат відповів: «Знайшов на дорозі, коли проходив і забрав». Відповів йому старець: «Якщо ти прийшов жити зі мною, то як ти взяв щось, що сам не клав?». І послав його, щоб відніс туди де взяв. |
|
13(95) Один брат радився зі старцем: «Я отримав доручення, але у зв’язку з цим дорученням мені загрожує спокуса. Хочу піти і виконати доручення, але боюсь спокуси». Відповів старець: «Якби це був Агафон, то він би виконав доручення, а спокусу переміг». |
|
14(96) Той сам Агафон, коли у Скетіс було зібрання у якійсь справі і вже її ухвалили, прийшов спізнившись і сказав: «Недобре це ухвалили». Вони на це: «А ким ти є, що таке говориш?». Відповів: «Син чоловічий, бо написано: Чи ви ретельно видаєте вироки? Чи справедливо судите, о людські сини ?» Пс. 58(57),2 |
|
15(97) Казали про авва Агафона, що протягом трьох років тримав камінь в устах, аж поки не натренувався мовчати. |
|
16(98) Говорили про нього, а також про авва Аммуна, що коли продавали свій товар, тільки раз говорили ціну і мовчки, і спокійно приймали гроші, які їм давали. А коли знову прагнули щось купити, ціну яку їм називали платили в тиші і без жодного слова забирали куплений предмет. |
|
17(99) Той сам авва Агафон сказав: «Ніколи де давав милостині, але давання, як і прийняття чогось я сприймав за милостиню, бо вважаю, що дати брату можливість для заслуги перед Богом є ділом плодовитим». |
|
18(100) Той самий, скільки разів бачив щось таке, що мав прагнення засудити, говорив собі: «Агафон, сам так не роби». І так завжди перебував у зосередженні. |
|
19(101) Той самий сказав: «Якщо людина гнівлива, то навіть якщо мертвого воскресить, не буде мила Господу». Пор. 1Кор. 13,1-3 |
|
20(102) Колись авва Агафон мав двох учнів, які жили в пустелях окремо. Якогось дня запитав одного з них: «Як ведеш себе в келії?» Той відповів: «Пощу аж до сутінок, а тоді їм два коржа». Сказав старець: “Добра постанова і не дуже тяжка”. Потім запитав другого: «А ти?» Той відповів: «Їм через день і з’їдаю два коржі». Старець йому відповів: «Велику працю робиш і подвійну боротьбу ведеш. Бо вже є працею коли хтось їсть щоденно, але не до сита, з іншого боку бувають такі, хто їсть через день, але до сита. Натомість ти їж через день і не до сита». |
|
21(103) Один брат питав поради у авва Агафона у питанні нечистоти. А він йому відповів: «Йди кинь перед Богом на землю свою слабкість і знайдеш спокій». Пор. Пс. 55[54],23. |
|
22(104) Коли авва Агафон захворів, а одночасно захворів інший старець, лежали разом в одній келії, а один брат читав їм книгу Буття. І дійшов до того розділу, в якому Яків говорить: «Тоді каже до них Яків, їхній батько: «Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати і той смуток заведе мене в могилу». Пор. Бут 42,36.38 Той другий старець сказав на це: «Чи ті десятеро що залишились, не вистачать тобі авва Якубе?», а на це авва Агафон: «Перестань старче, якщо Бог виправдав, хто осудить?» Пор. Бут. 8,33. |
|
23(105) Сказав авва Агафон: Якби когось кохав цілим серцем, а все одно якби зрозумів, що він мене веде до злого, то відрікся би його». |
|
24(106) Також сказав: «Людина повинна кожної хвилини пам`ятати про суд Божий». |
|
25(107) Коли брати говорили про любов, сказав авва Йосиф: «Чи ми знаємо що таке любов?»Пор. Проп. 9,1 – і розповів про авва Агафона, що він мав ніж, а прийшов один брат до нього і похвалив цей ніж: і старець не відпустив його, поки брат не забрав того ножа. |
|
26(108) Сказав авва Агафон: «Якби я міг зустріти прокаженого і взяти його тіло, а дати йому своє, був би щасливим: бо це була би досконала любов». |
|
27(109) Розповідали про нього, що колись пішов до міста продавати кошики і знайшов там якогось чужинця, який лежав на вулиці хворий і ніхто ним не опікувався. Старець залишився з ним: найняв дім, платив власнику зі свого заробітку і старався все дістати, чого потребував хворий. Жив там чотири місяці, поки хворий не виздоровів, і тоді повернувся старець в мирі Пор. Мт.5,34; Лк. 7,10 до своєї келії. |
|
28(110) Розповідав авва Данієль: «До того як до моїх отців прийшов авва Арсеній, жили вони з авва Агафоном, і авва Агафон дуже любив авва Олександра, бо він був уважний в аскезі і ретельний. Одного разу сталося, що всі учні старця мили в струмені сита, і авва Олександер мив ретельно, а інші брати сказали до старця: «Брат Олександр нічого не робить!» Старець, прагнучи вилікувати їх, сказав до нього: «Брате Олександре, мий ретельніше, бо це льон!» - він засмутився на ці слова. Але пізніше старець його потішив і сказав: “Думаєш я не бачив, що ти добре робиш? Сказав до тебе так із-за них, щоб вилікувати їх хворі думки через твою покору, брате». |
|
29(111) Розповідали про авва Агафона, що старався виконувати усі заповіді. Коли їхав човном, перший брався за весло, а коли відвідували його брати, відразу після молитви починав накривати для них стіл, був повний Божої любові. Коли помирав, три дні лежав з відкритими очима і дивився в одну точку, а брати будили його і казали: «Авва Агафоне, де ти?» Відповідав: «Стою перед Божим судом.» Говорили йому: «То і ти боїшся, отче?» Він на це: «Справді робив все що міг,щоб дотриматись Божих заповідей, але я людина: звідки можу знати, чи моя праця подобалась Богу?» Сказали йому брати: «То не довіряєш своїм ділам, що робив їх з волі Божої?» Відповів їм старець: «Не буду впевнений, поки не зустріну Господа, бо іншим є Божий суд, а іншим людський». А коли хотіли його далі запитати сказав: «Будь ласка, більше зі мною не розмовляйте, бо не маю часу». І помер радісний, а бачили його відходячого, як такого, що вітається з приятелями і найближчими. Славився він великою чуйністю і говорив: «Без великої чуйності не дійде людина до жодної чесноти». |
|
30(112) Колись авва Агафон пішов в місто продати кілька кошиків, а по дорозі зустрів прокаженого. І питає його прокажений: «Куди йдеш?» Авва Агафон відповів: «До міста продавати кошики». Той сказав: «Зроби мені ласку і забери мене з собою». Той поніс його, а коли дійшли до міста прокажений сказав: «Поклади мене там де будеш продавати кошики». І так зробив, а коли продав перший кошик, прокажений запитав: «За скільки його продав?» Старець відповів йому за скільки, а той на то: «То купи мені тістечко» - і старець купив. Потім продав другий кошик і хворий знову його запитав: «А це за скільки?» старець йому відповів, а він знову сказав собі щось купити, і старець купив. Коли так продав усі кошики і збирався повертатися, прокажений запитав: «Вже йдеш?» Він відповів: «Йду». А той: «То знову зроби мені ласку і занеси мене туди, звідки мене взяв». Тож взяв його і поніс і прийшли на то місце, а тоді прокажений сказав: «Через Бога на землі і на небі ти блаженний, Агафон!» Пор. Бут.14,19 – а коли підніс очі, нікого вже не побачив. Бо це був ангел Господній, якого прислали, щоб його випробувати. |
|
|
