|
1(1) Одного разу, коли авва Антоній жив в пустелі, мав велику внутрішню темноту і знеохочення. Тоді він сказав до Бога: «Господи, хочу звільнитися, але мої думки мені не дозволяють. Що маю робити з такими проблемами? Як мені спастися?» Через хвилину Антоній вийшов назовні і побачив когось подібного до себе, хто сидів і працював, потім залишав працю і молився, а потім знову сідав і плів лозу, і знову ставав до молитви. І почув Антоній голос ангела: «Ось так роби і будеш спасенний». Коли почув це відчув велику радість і довіру, а роблячи так, осягнув спасіння. |
|
2(2) Той самий авва Антоній, одного разу розважаючи про глибину Божого суду, запитав: «Господи, чому одні вмирають у ранній молодості, а інші у глибокій старості? Чому одні в бідноті, а інші в багатстві? Чому багаті є злими, а добрими – бідні?» І почув голос, який говорив: «Антоній, слідкуй за собою: те все, що питаєш це суд Божий і розуміння того не вийшло би Тобі на користь.» |
|
3(3) Хтось запитав авва Антонія: «Чого повинен дотримуватись, щоб сподобатись Богу?» Старець йому відповів: «Дотримуйся цих моїх наказів: куди ти б не пішов завжди май Бога перед очима; роблячи щось або говорячи опирайся на Святе Письмо; а якщо десь будеш жити, не відходь звідти легко. Цих трьох речей дотримуйся і будеш спасенний». |
|
4(4) Авва Антоній сказав до авва Поємній, чим є велике діло людини – свою провину завжди брати на себе перед Богом, а спокуси чекати до останнього подиху. |
|
5(5) Той самий сказав: «Ніхто не може увійти до Царства Небесного, не будучи випробовуваним. Забери спокуси – майно – а ніхто не буде спасенним». |
|
6(6) Авва Пампо запитав авва Антонія: «Що маю робити?», а старець йому відповів: «Не довіряй власній справедливості(пор. 2Кор 1,9), не турбуйся про те, що минуло, а затягни свій язик і живіт». |
|
7(7) Сказав авва Антоній: «Бачив усі сіті неприятеля розтягнуті над землею, застогнав і сказав: «Хто ж може з них утекти?» І почув голос який говорив до мене: «Покора». |
|
8(8) Сказав теж, що є люди, які аскетизмом винищили своє тіло, але так, як їм не вистачило розсудливості, віддалилися від Бога. (Пор. PG 40,979) |
9(9) Сказав також: «Від ближнього маємо життя або смерть. Бо якщо ми отримали брата – Бога отримали, але якщо ми згіршили брата – отримали гріх проти Бога. (Пор. І Кор. 8,12)
|
|
10(10) Сказав також: «Як риба, яка якщо довго лежить на березі – гине, так само і монахи, які затримуються з поверненням у келію або довго спілкуються зі світськими – тратять здібність до зосередження. Так як риба вертається у море, так само і нам потрібно повертатися до келії: щоб ми задовго перебуваючи назовні не забули про внутрішню чуйність. (Перебування в келії – одна з основ пустельничого життя) |
|
11(11) І це сказав: людина, яка живе на пустині і перебуває у зосередженні є вільна від потрійної війни: за слух, за мову і за погляд. Єдине за що мусить боротися – це власне серце. |
|
12(12) Певні брати прийшли до авва Антонія, щоб йому розповісти про об’явлення і від нього дізнатися чи правдиві, чи походять від злих духів. А мали при собі осла і той їм здох по дорозі. Коли прийшли до старця він першим заговорив до них: «Як це вам осел помер по дорозі?» Вони на те відповіли: «А звідки знаєш авва?» Він їм сказав: «Злі духи мені це сказали». Відповіли брати: «Ми саме прийшли, щоб порадитись з тобою з цього питання, для того щоб сатана нас не обманув, бо маємо об’явлення і вони часто справджуються». І старець переконав їх, що ті об’явлення від злих духів. |
|
13(13) Один мислитель, будучи на полюванні на диких звірів у пустині, побачив, як авва Антоній жартує з братами і дуже згіршився цим. Старець прагнучи його переконати, що з братами потрібно поступати м'яко, сказав йому: «Вклади стрілу і натягни лук», - а він так і зробив. Старець сказав: «Натягни міцніше», - і він почув це. Старець сказав: «Міцніше!» Мисливець на це: «Якщо натягну понад міру, то лук зламається». І сказав йому старець: «Так є з внутрішньою працею. Якщо її натягнути надміру, брати швидко зламаються. Тому потрібно з ними поступати м’яко». Мислитель коли це почув, покаявся і відійшов дуже сформований ставленням старця, а брати, зміцнені, розійшлись до себе. |
|
14(14) Авва Антоній почув про одного молодого монаха, який учинив чудо. Побачивши на дорозі старців, які з великим трудом йшли, наказав диким ослам, щоб прийшли і занесли їх аж до Антонія. Ці старці розповіли про це авва Антонію. Він відповів їм: «Цей монах для мене є подібним до корабля, який заповнений скарбами, але не знаю чи допливе до берега». І через деякий час раптом авва Антоній почав плакати і рвати коси з голови. Учні його спитали: «Чому плачеш, авва? - а старець відповів, - сьогодні впала велика колона Церкви!», - а говорив це про молодого монаха. «Але йдіть, – продовжував, - до нього і подивіться що з ним сталося». Пішли учні і знайшли цього монаха, який сидів на своєму коврику, плачучого над своїми гріхами. Побачивши учнів старець сказав: «Перекажіть старцю, щоб благав Бога, щоб дав мені хоча б десять днів, маю надію, що встигну відпокутувати свої гріхи». І помер він через п’ять днів. |
|
15(15) Одного монаха брати хвалили перед авва Антонієм, а він, коли той брат його відвідав, випрубовував його чи витерпить образи. А побачивши, що знести не може, так йому сказав: "Ти подібний до села, спереду прикрашеного, а ззаду розграбованого розбійниками". |
|
16(16) Один брат сказав до авва Антонія: «Молись за мене». А старець йому відповів: «Ані я тебе не помилую, ані Бог, якщо ти сам не почнеш ревно молитися». |
|
17(17) Колись старці відвідали авва Антонія, а був серед них авва Йосиф. Старець, прагнучи їх випробувати, запропонував один фрагмент Святого Письма і питав їх по черзі, починаючи від наймолодшого що би це могло значити. І кожен говорив, як вмів, а старець кожному відповідав: «Не попав». На самий кінець звернувся до авва Йосифа: «А ти що думаєш про цей фрагмент?» Він відповів: «Не знаю». А на це авва Антоній: «Саме авва Йосиф знайшов дорогу, бо сказав: «Не знаю». |
|
18(18) Брати з пустелі зібралися до авва Антонія. Коли сіли в човен, зустріли там одного старця, який туди їхав і якого вони не знали, але плив разом з ними. Розсівшись в човні спочатку розповідали про слова Отців, потім про Святе Письмо, потім знову про своє рукотворіння. А старець мовчав. Коли прибули на пристань, виявилось, що він теж йде до авва Антонія. І коли до нього прибули, він їх привітав: «Доброго подорожнього товариша знайшли в цьому старці!» А до старця сказав: «Добрих братів мав ти з собою в дорозі, авва!» На це відповів старець: «Вони то добрі, але їх ферма не має брами, і кожен, хто хоче може зайти до стайні і відв’язати осла». Сказав це в сенсі, що говорять усе, що слюна принесе їм на язик. |
|
19(19) Брати прийшли до авва Антонія і просило його: «Скажи нам слово, як нам спастися». Старець їм відповів: «Чули слова Писання? Вони вам допоможуть». Вони на те: «Але і від тебе хочемо почути, отче». Сказав їм старець: «Євангелія говорить: «Коли вдарить тебе хто у твою праву щоку, підстав йому й другу» (Мт. 5,39). Відповіли: «Цього не вміємо робити». Старець на це: «Якщо не вмієте підставляти другу щоку, то хоча б знесіть удар в одну». Відповіли: «І цього також не вміємо». Старець на це: «Якщо і цього не вмієте то не віддавайте отриманого ляпаса». А вони на це: «Навіть цього не вміємо». Старець звернувся до учня: «Приготуй їм трохи каші, бо вони хворі». А їм сказав: «Якщо ані цього не вмієте, ані того не хочете, то що маю з вами зробити? Потрібна молитва». |
|
20(20) Один брат відрікся світу і роздав своє майно бідним, але трохи залишив для себе. Прийшов до авва Антонія. Старець швидко дізнався про це, дав йому такий наказ: «Якщо хочеш стати монахом, йди в те і те село, купи там м’ясо, обложи ним своє тіло і так повернись сюди». Коли брат так зробив, собаки і хижі птахи пошарпали йому тіло. І повернувся він до старця, а той запитав його чи від дотримався поради. І коли брат показав йому поранене тіло, сказав йому святий Антоній: «Тих, які відрікаються світу, а прагнуть ще щось мати, саме так атакують і шарпають злі духи». |
|
21(21) Одного разу один брат зі спільноти авва Іллі терпів спокуси, його звідти вигнали і він прийшов на гору до авва Антонія. Якийсь час жив там, а потім старець відіслав його назад до його спільноти, з якої прийшов. Але брати коли його побачили, знову його вигнали. Повернувся від до авва Антонія, кажучи: «Отче, не хотіли мене прийняти». Тоді старець наказав так їм сказати: «Човен розбився на морі, втратив вантаж і ледве зміг дістатися берега, а ви прагнете потопити те, що ще залишилось». Вони коли взнали, що його прислав авва Антоній, одразу його прийняли. |
22(22) Сказав авва Антоній: «Вважаю, що тіло має в собі вроджену енергію, яка бездіє, якщо цього не хоче душа: вона сама непорушна, проявляється в русі тіла. Є теж інша енергія, яка з’являється від розігрівання тіла їжею та напоями: звідси теж походить жар крові, який змушує тіло до дії і тому апастол сказав: “Не впивайтеся вином, бо це веде до розпусти.” Еф.5,18 І Господь в Євангелії наказує апостолам: “Будьте уважні, щоб обжерливість і п'янство не обтяжували ваше серце.”Лк.21,34. Але є ще інша енергія, яку знають воїни Божі, а випливає вона з підступів і заздрощів сатани. Отож, потрібно знати, що у тілі є три енергії: одна вроджена, друга випливає з прийняття їжі без розбору, а третя диявольська.
|
23(23) Сказав також, що Бог не допускає на теперішнє покоління такої боротьби, як на давні: бо знає, що слабкі і не витримають.
|
|
24(24) Авва Антонію на пустині було об’явлено майбутнє: «Є в місті хтось подібний на Тебе, він лікар, який роздає потребуючим те, що в нього в надлишку і постійно співає «Свят-свят-свят» разом з ангелами». |
25(25) Сказав авва Антоній: «Прийдуть такі часи (пор. Лк. 17,22;23,29), що люди будуть божевільні, і якщо побачать когось при здоровому глузді, то повстануть проти нього (пор. Мт.10,21), кажучи: «Ти божевільний, тому, що не подібний на нас».
|
26(26) Брати прийшли до авва Антонія і питали його про одне речення з книги Левита. Тож старець вийшов на пустиню, але авва Амоній йшов тишком за ним, бо знав вже звички старця. Старець, коли відійшов далеко, став молитися і кричав великим голосом (пор. Мт.25,50; Ді. 7,60): «Боже пришли мені Мойсея і нехай мені це речення пояснить». І було чути голос, що говорив до нього. Авва Амоній розповідав потім: «Голос, що говорив до нього я теж чув, але не розумів значення».
|
|
27(27) Троє отців мали звичай щороку приходити до благословенного Антонія. Двоє з них питали його ради щодо своїх думок і щодо спасіння, натомість третій завжди мовчав і ні про що не питав. Після багатьох років звернувся до нього авва Антоній: «Ось вже так давно приходиш сюди, а ніколи ні про що мене не питаєш, - а він сказав, - мені вистачає, що дивлюся на тебе, отче». |
|
28(28) Розповідали, що один старець просив Бога, щоб міг побачити Отців. І побачив їх усіх за винятком авва Антонія. Тож сказав до того, хто йому їх показував: «А де авва Антоній?». Йому відповіли, що він там, де Бог. |
29(29) Одного брата в спільноті звинуватили в розпусті, він встав і пішов до авва Антонія. І прийшли брати з тієї спільноти, щоб його вилікуватити і забрати; почали його сварити кажучи: «Зробив щось таке!» А він боронився: «Зовсім цього не зробив!» Випадково там був авва Пафніцій «Підкаменщик (Бабець)» і розповів таку історію: «Бачив на берегу річки людину, яка по коліна застрягла у болоті, і прийшли якісь люди, щоб подати йому руку і занурили його аж по шию». Тоді авва Антоній сказав до них про авва Пафнуція: «Це справжня людина, яка вміє лікувати і рятувати душі». Брати покаяні словами старця, упокорились перед тим братом, а заохочені отцями забрали його назад до спільноти.
|
30(30) Деякі казали про авва Антонія, що був носієм Святого Духа, тільки не хотів про це говорити із-за людей; відкривав і те, що раніше робилося у світі і те, що мало статися.
|
|
31(31) Колись авва Антоній отримав лист від цезаря Константина, який викликав його до Константинополя і думав, що робити. Тож запитав свого учня, авва Павла: «Чи повинен йти?». А він йому: «Якщо підеш, будуть тебе називати Антоній, але якщо не підеш – то «авва Антоній». |
|
32(32) Сказав авва Антоній: «Я вже не боюсь Бога, але його кохаю: бо любов виганяє страх геть». |
|
33(33) Той самий сказав: «Завжди майте перед очима страх Божий і пам’ятайте про Того, який вбиває і оживляє. Ненавидіть світ і все те, що є в ньому, ненавидіть усякі тілесні вигоди . Відрікніться від цього життя, щоб жити для Бога. Пам’ятайте, що Богу присягали: бо цього Він буде від вас вимагати в день останнього суду. Терпіть голод, спрагу і вбогість, чувайте, жалійте, плачте і стогніть у серці; дивіться чи ви гідні Бога. Зневажайте власне тіло, щоб спасти душу. |
|
34(34) Коли авва Антоній відвідав авва Амуна у горах Нітрії, під час розмови сказав йому авва Амун: «Дякуючи твоїм молитвам збільшилась кількість братів, а деякі з них прагнуть збудувати собі келії далеко і жити в самотності – тож як далеко від цього місця кажеш ці келії будувати?» Він відповів: «Поїмо о дев’ятій і підемо пройтися по пустині, щоб пошукати місце». І йшли через пустиню аж до заходу сонця, тоді авва Антоній сказав: «Помолимось і поставимо тут хрест, щоб тут побудували ті, які прагнуть будувати. В такий спосіб ті, хто звідти захочуть прийти сюди у відвідини, поїдять трохи о дев’ятій і так дійдуть. Також і ці звідси зроблять те саме - так зможуть взаємно гостюватися і притримуватись зосередження». А відстань мала 12 миль. |
|
35(35) Сказав авва Антоній: «Той, хто кує залізо, спочатку рішає що хоче з нього зробити: чи серп, чи меч, чи сокиру. Також і ми повинні задуматись, яку доброчесність прагнемо викути, щоб не трудитися марно». |
|
36(36) І це сказав, що покора з утриманням приборкують диких звірів. |
|
37(37) Сказав також: «Знаю монахів, які після багатьох праць впали і дійшли до духовної пихи, а все через те, що довірились власним осягненням і знехтували наказ Того, який сказав: “Запитай Отця, а Він тобі пояснить.” Втр. 32,7 |
|
38(38) Також сказав: «Якщо це можливо, монах повинен казати старцям навіть скільки кроків робить або скільки крапель п’є у себе в келії: щоб перевірити чи в цьому не помиляється. |
|
|
Святий Антоній Великий (*251—†356) — засновник християнського чернецтва, єгипетський анахорет, творець пустельництва й інспіратор монашого життя у християнстві. Народився 251 року в єгипетському містечку Комі і походив з багатої християнської сім'ї. У 272 році після смерті батьків він роздав майно бідним і замешкав у пустелі поблизу Комі. Перші роки свого життя святий Антоній провадив так, як це робили відомі подвижники, всього навчаючись від них. Відомо, що подвиг відречення од світу у Церкві Божій існує з самого її заснування - як суттєва необхідність в її будові, від святих Апостолів отримавши перші основоположні закони. Антоній почав наслідувати послух тогочасних подвижників.Згодом він перейшов на гору на східному березі Нілу, де прожив у самотності 20 років. 305 року він заснував монастир у Фаюмі. Сам Антоній не жив у ньому, а лише інколи сходив з гори, щоб дати монахам духовну науку. Антоній помер 356 року в своїй печері на горі, проживши 105 років. Мощі св. Антонія перенесли до Олександрії, згодом до Царгорода, а вкінці до В'єни у Франції. Канонізований церквою.