|
1(196) Святий Епіфаній, єпископ Кіпру, розповідав, що в часи блаженного і великого Афанасія, коли ворони кружляли над святинею Серапіса і постійно каркали “Кар-кар”, якісь невіруючі стали перед блаженним Афанасієм і закричали: “Старий злидар, скажи що говорять ворони?” Він відповів: “Ворони кричать “кра-кра”, а “cras” з латини означає - завтра”. І додав: “Завтра побачите славу Божу”. Вих. 16,7 На наступний день прийшла новина про смерть цезаря Юліана, тоді вони прибігли до святині Серапіса и кричали: “Якщо ти його не хотів, то навіщо приймав його пожертви?” |
|
2(197) Той самий розповідав, що в Александрії був один кучер, чию матір звали Марія. Той під час перегонів впав з колісниці, але встав, догнав того, хто його перекинув і переміг. А натовп закричав: “Син Марії впав і встав, і переміг!” Ще так кричали, коли рознеслась новина про святиню Серапіса: а саме, що великий Теофіл повернувся, викинув статую божка, і захопив святиню. |
|
3(198) До блаженного Епіфанія, єпископа Кіпру, авва його монастиря в Палестині написав: “Дякуючи твоїм молитвам не занедбуємо нашого уставу, але ревно дотримуємось молитов о першій, третій, шостій і дев’ятій, а також вечірньої”. А він осудив їх і так відповів: “З цього роблю висновок, що інші години занедбуєте і вже не молитесь. Справжній монах повинен постійно мати в серці молитву і псалтир”. |
|
4(199) Колись святий Епіфаній послав до авва Хіларіона, просячи його: “Прийди, щоб ми побачились ще раз до того, як відійду з тіла”. А коли той прийшов, раділи обоє. І коли їли, подали птицю і єпископ наклав авва Хіларіону, однак старець сказав: “Пробач мені, але від коли прийняв рясу, не їв нічого вбитого”. А єпископ на те: “Я відколи прийняв рясу, не дозволив нікому заснути хто мав у серці жаль до мене, ані теж сам не заснув маючи до когось жаль” Пор. Мт.5,22; Еф. 4,26 Старець йому відповів: “Вибач мені: твій спосіб життя є кращим від мого”. |
|
5(200) Той самий розповідав: Якщо Мелхізедек, образ Христа, поблагословив Авраама, праотця євреїв, то на скільки більше Христос, сама Правда, поблагословить і посвятить усіх, хто вірує в Нього”. |
|
6(201) Той сам говорив: “Хананейка кричала і її вислухали, жінка що терпіла на крововилив мовчить і отримує благословіння, фарисей кричить і отримує осудження, а митник навіть уст не відкрив, а був вислуханий”. |
|
7(202) Той сам говорив, що пророк Давид молився пізно вночі, ставав перед Богом на світанку, молився ранком, в полудень і під вечір благаючи Господа; і тому сказав: “Сім разів за день віддаю Тобі хвалу” Пс.119,164 |
|
8(203) І сказав ще, що ті хто можуть собі дозволити, повинні мати християнські книжки. Бо сам вигляд цих книжок ослабляє в нас прагнення до гріха, а заохочує до практик у справедливості. |
|
9(204) І сказав ще, що читання Святого Письма сильно захищає нас від гріха. |
|
10(205) І сказав ще, що незнання Святого Письма є великою прірвою і глибокою безоднею. |
|
11(206) І сказав ще, що нічого не знати про Божі правди є великою зрадою спасіння. |
|
12(207) Той сам сказав, що справедливі грішать устами, безбожні - цілим тілом. І тому співає Давид: “Постав, Господи, страж при устах моїх і охорону при брамі моїх губ, Пс.141,3 - а також сказав - буду слідкувати за моїми дорогами, щоб не згрішити язиком Пс. 39,2. |
|
13(208) Того самого питали, чому наказів у праві є десять, а благословінь дев’ять. І відповів: “Десять наказів дорівнює кількості єгипетських кар, зате кількість благословінь це потрійний образ Бога. |
|
14(209) Того самого питали, чи одного справедливого вистачить для ублагання Бога. І відповів: “Так, бо Він сам сказав: “Знайдіть одного, який чинить справедливо, а я послухаю цілий люд”. Пор. Єр.5,1 |
|
15(210) Той самий сказав: “Бог покутуючому грішнику дарує усі гріхи, так як було з блудницею, з лотром, з митарем; але від справедливого вимагає проценти. Тому теж сказано апостолам: “Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне.” Мт. 5,20 |
|
16(211) І це говорив: “Бог дуже дешево продає виправдання тим, хто торопиться його купити: за шматок хліба, за клаптик вбрання, за кухоль води, за копійки”. Пор. Лк. 21,1-4 |
|
17(212) І це додавав, що коли людина людину підтримує в біді або в потребі, а та їй потім повертає, то визнає їй свою вдячність, але при цьому повертає таємно, бо встидається. Господь Бог діє навпаки: що Йому дають потаємно, те винагороджує в присутності ангелів, архангелів і справедливих. |
|
|
