Вчора повернувся з Києва, їздив на декілька днів у справах. Другого дня зранку мав їхати маршруткою від залізничного вокзалу. Знайома маршрутка, свого часу не раз нею їздив. Отож, дочекався маршрутки, навіть одним з перших сів у неї і почав чекати поки збереться достатньо людей, щоб поїхати. Як завжди у ранковий час, водій дочекався поки маршрутка стала повністю забита  і тоді почав збирати гроші.

Вже маже дійшовши до кінця він попросив оплатити проїзд якогось дідуся, той показав посвідчення ветерана, на що водій ствердив, що вже має 2 пільговиків і він мусить або заплатити, або виходити. Дідусь почав сваритися, водій у відповідь. Деякі пасажири почали захищати дідуся, деякі почали нарікати, щоб вже їхали. В мене було в запасі півгодини, отож нікуди не спішучи просто чекав поки це все розсосеться і врешті поїдемо. Раптом почали приходити в голову якісь панічні думки, що щось забув, що не встигну все зробити, потім з’явився гнів на водія, на дідуся, який верещав вже на всю маршрутку і тоді усвідомив, що на мене впливають всі ці крики, вся ця злість, яка є довкола. Довго не думаючи поклав руку в карман, намацав розарій і почав молитися. Молитва в таких умовах була не з найкращих, але поступово почав думати про те, що говорю, а не слухати все навколо. Коли закінчив частину, ми вже їхали. А коли була моя зупинка, то досить спокійний вийшов і пішов у своїх справах.

Молитва Розарія - велика сила, більша ніж людина може усвідомити своїм розумом. Бажаю усім відкривати дари, які отримуємо через неї.