Якось мені сказали, що сьогодні вже не зустрінеш «справжніх» пустельників, як ті про яких розповідається в апофтегматах. Апофтегмати розповідають про життя пустельників Коптської церкви - церкви Єгипту. При слові “Єгипт” зазвичай люди уявляють піраміди, фараонів, мумії, але Єгипет, це не тільки усе вище перечислене, але і дуже велика християнська традиція, величезний вклад в духовність усього Християнства (думаю це ствердження не є перебільшенням). Коптська церква, а точніше духовність її пустельників є основою духовності усього Східною і Західного монашества. Їх життя описане в коротеньких творах, які називаються апофтегмати. Цих творів існують тисячі, на жаль на європейські мови перекладено лише декілька сотень.

Знаю багато пар посварених між собою. З кожним днем їх кількість росте до такої міри, що закрадається питання: чи сьогодні щасливий шлюб це якийсь подвиг? Чи це можливо?

Ви вірете в знаки від Бога? Я особисто не привик, що бачу їх в прямому смислі цього слова.

В понеділок написав натупні слова на facebook:

"Вже років 7 шукаю одну ікону яка зникла в 20-х роках минулого століття. Найгірше було те, що ніде не збереглось її кольорове фото.
І ось цього року мені Бог зробив найгарніший подарунок на Різдво - вчора випадково знайшов її кольорове фото і майже 100% певність де вона зараз :)
Сказати, що я щасливий - це нічого не сказати! :)
Наступна мрія - побачити її в живу і написати копію :) "

Більшість моїх друзів знають, що питання пошуку цієї ікони в мене ідея фікс, якщо починаю говорити про неї, то найчастіше трачу контроль над кількістю слів і можу говорити аж до нудоти.

Пригадуючи притчу про Господаря, який роздає своїм слугам таланти. (Мт 25, 14-30)
Кожен з нас обдарований талантами від Бога (не в грошовому значені цього слова) і чим більше ми їх розвиваємо, тим більше нових талантів отримуємо від Бога. Це коротко і є сенс притчі, але я почав писати це все, щоб згадати про один спільний талант усіх християн – це наша віра. Віра кожного з нас є даром від Бога, адже тільки з Його волі ми віримо в Нього, отож це щось, що Бог нам дав. Дехто назве це ласкою, а я би сказав що це талант, який потрібно використовувати. Як же його можна використати? Все дуже просто: ділитися цим талантом – це намагатися інших приблизити до нього, адже коли комусь допомагаємо повірити, то використовуємо свій талант для інших.